Поляна має багатовікову історію. Речові пам’ятки, виявлені на території села, відносяться до ІІ тисячоліття до н. е. Вперше село згадується ще в ХІІ столітті як невеличке поселення пастухів.
У 40-х роках ХІІІ століття, коли на Закарпаття вторглися монголо-татари, Поляна, як і багато інших сіл, що містились на шляху їхнього просування, була спалена. Після навали село ще довго залишалося спустілим. Лише в XV—XVI століттях тут з’являються ознаки життя. У 1548 році Поляна була заселена вдруге.
У XVII—XVIII століттях багато полянських селян боролося з феодалами у загонах опришків. Під час визвольної війни угорського народу 1703—1711 рр. жителі Поляни вступали в загони куруців, які завдавали ударів по цісарських військах. Після поразки Габсбурґи жорстоко розправилися з повстанцями. Багатьох селян було закатовано, а тих, хто залишився живим, передано новим землевласникам.
У 1728 році австрійський імператор Карл VI віддав значну частину Закарпаття великому австрійському магнатові Шенборну-Бухгейму. Поляна теж стала його власністю і була включена до складу Мукачівсько-Чинадіївської домінії.
З 1848 року громада селища користувалась власною печаткою з зображенням косаря, який несе на плечі косу (опис і зразок такої печатки збереглися серед матеріалів закарпатського краєзнавця ХІХ ст. Т.Легоцького).
З другої половини XIX століття в селі діяли три цехи з розливу мінеральної води, відомої місцевим жителям уже понад 500 років тому. Мінеральну воду називали «Поляною квасовою» й «Лужанською» і вживали як столову воду. Про це згадують грамоти угорського короля ще в 1463 році. Згодом вона почала використовуватися для лікування деяких захворювань шлунку. Джерела містились у володінні графа Шенборна, який здавав їх в оренду лихварям.
З 1842 по 1911 рік «Поляна квасова» відзначалась 21 раз на міжнародних конкурсах як одна з найкращих мінеральних вод у Центральній Європі. Поряд з «Поляною квасовою» величезний попит на європейському ринку мала і «Лужанська». Ця вода теж удостоєна багатьох дипломів та відзнак.
1868 р. на березі річки Мала Пиня було збудовано «Полянську купіль» з 40 помешканнями і 20 ванними кабінами. Ці споруди були дерев’яними і в 1907 р. знищені пожежею. В 1913 р. почалася відбудова курорту і в 30-х роках це вже був один з найвідоміших європейських курортів, який пропонував цілорічне лікування.
В околицях села працюють санаторії, які відомі за межами України: «Поляна», «Сонячне Закарпаття», “Закарпатський Оздоровчий Комплекс «Сонячний» та ряд інших, що працюють на базі мінеральних джерел, а також завод з розливу мінеральної води «Поляна Квасова».
Церква св. арх. Михайла. 1843.
Про стару дерев’яну церкву ішлося ще в 1649 р. У 1692 р. за священика Луки Куцкіра полянська церква мала філії в Дицьковиці та Уклині. У 1699 р. Дицьковиця (тепер частина Поляни) згадують як село, що майже знелюдніло, а церква була пошкоджена. Типову муровану церкву базилічного стилю збудовано на місці, де була дерев’яна. Іконостас з 32 іконами встановлено в 1920 р. Два великі дзвони було відлито в 1926 р.
Біля церкви збереглося кілька чудових кам’яних хрестів з різних років XIX ст.
У селі влаштовані гірськолижні 2 траси: Ведмежа і Катерина.
